Котовську — вулицю Новодворської!

Днями в Росії пішла з житя людина, яку називали совістю Росії — Валерія Новодворська.

Багаторічний дисидент любила Україну набагато більше багатьох із тих, хто називає себе українськими патріотами. З хворими ногами вона долала кілометри маршу на підтримку України і Євромайдану. У неї, москвички, в квартирі висів портрет Степана Бандери, а Богу молилася Новодворська в московському храмі Української автокефальної православної церкви.

Тіньова мерія Котовська закликає міську владу на найближчій сесії міськради винести питання про перейменування вулиці Калініна на честь Валерії Новодворської.

Ми рішуче закликаємо владу Котовська позбавлятися від назв вулиць, де увіковічені імена україножерів, бо прикладів людей високого духу — предостатньо!

Спочивайте з Богом, Валеріє Ільківно! Без вас Росія залишилася без совісті.

Резонансна справа замаху на журналіста перетворюється на «висяк»!

В ніч на 12 травня, близько 12 години люди у камуфляжі та балаклавах проникли у мою квартиру та намагалися мене, журналіста Сергія Левитаненка, вбити.

Коли їм це не вдалося, вони поцупили 4 флешки, жорсткий диск комп’ютера, та мій мобільний телефон.

Потім підпалили мою квартиру, аби знищити ті носії інформації, які не встигли знайти. Часу в них було обмаль, я міг добігти до мобільного і викликати міліцію. Одна частина невідбувшихся вбивць переслідувала мене, а друга, тим часом, робила обшук у квартирі.

У міліції завели дві кримінальні справи. Перша по нанесенню мені тілесних ушкоджень, друга — по підпалу квартири.

З тих пір, як ці справи були відкриті, минуло вже два місяці.

Я свідомо нічого не писав про роботу котовських міліціянтів. Ніколи, і в цьому випадку тим більш.

Бо знаю, що наряду з людьми нечесними у Котовському райвідділку працює багато чесних хлопців і дівчат. Я не хотів, аби вони потрапили під одну гребінку. Я давав цим хлопцям та дівчатам шанс довести свою чесність та професійність.

До того ж розраховував, що ті зірки, які можуть впасти на їхні погони у разі розкриття резонансної справи, переважать для них той тиск, що на них чиниться та інші спокуси.

І ось нещодавно, із своїх джерел у відділку, я взнав, що міліціянти вважають справу занадто складною для розкриття, майже не дають їй шансів на успіх.

Тобто це буде черговий «висяк»! Який, коли резонанс зійде, тихенько поховають.

Як зробили з усіма іншими кримінальними справами, пов’язаними з моєю журналістською діяльністю!

Нагадаю, що у липні 2013 року депутат-регіонал Наталія Войцеховська погрожувала мені вбивством. По моїй заяві було відкрите кримінальне провадження. Ніяких слідчих дій не проводилося, слідчий навіть не побував на місці події. Обмежився поясненнями депутата-регіонала Войцеховської та депутата-регіонала Плахотного, і закрив справу на початку вересня 2013 року.

Про що мені довго не повідомляли. Офіційне повідомлення я отримав лише у березні на прийомі у зама по слідству обласного управління МВС.

Суд у депутата-регіонала Войцеховської я виграв. Суд вирішив, що гідності депутатки-регіоналки я не ображав, а, відповідно, говорив правду.

Справу не поновлено, хоча я міліціянтів до цього закликав.

У лютому 2014 року на мене напали «тітушки»з числа колишніх міліціянтів, коли я знімав від’їзд котовських міліціянтів на Антимайдан. Відео зафіксувало напад, до того ж він відбувався на очах начальника слідства Сергія Чепіля.

Слідчий Мораренко, після того як прийняв заяву, не знайшов змоги зі мною жодного разу зустрітися. Хоча я неодноразово телефонував йому й пропонував допомогу. Він просто тихенько закрив цю справу, знову ж таки не повідомивши мене ані офіційно, ані неофіційно.

Вже коли справа була закрита, він мені розповідав, що слідчі дії ведуться і ми обов’язково зустрінемося, аби їх форсувати.

4 квітня 2014 року на мене, журналіста Сергія Левитаненка, напали 70 депутатів-регіоналів. Там були депутати районної та міськради, голови селищних рад району. Мене побили, намагалися знищити мою відеокамеру. Було заведене кримінальне провадження по моїй заяві. Усі відео та фото докази я надав слідству. Ну куди вже більше! Що ще потрібно, аби довести справу до суду?

Більше по справі я зі слідчим не спілкувався, хоча ми неодноразово домовлялися про зустріччю. Але вона, не за моєї вини, постійно переносилася. Й так і не відбулася.

У якому стані знаходиться справа — я не знаю.

І ось фінал! Напад на мене у моїй квартирі із намаганням вбити!

Може він стався тому, що усі попередні справи закривалися, і нападники відчували, що лишаться безкарними?!!!

Я завжди казав, котовським міліціянтам, що не можна бити та вбивати журналістів, що не можна зривати погони з міліціонерів! Це має каратися!

Бо ми робимо одну справу: захищаємо громадянське суспільство! Вони у межах своїх повноважень, журналісти своїм чином!

Ми й ви — на захисті справедливості!

Але коли я взнав, що справи по нанесенню мені тілесних ушкоджень та підпалу мого житла ризикують перетворитися на «висяки», я вважаю за доцільне проінформувати суспільство, чому ці справи розкрити дуже легко, і які докладаються зусилля з боку деяких правоохоронців, аби ці справи поховати!

Перше, я отримав інформацію, що на пожежників чиниться тиск, аби вони дали невигідне для мене висновки експертизи. Хочуть усе банально звести до самозапалення через замикання електропроводки.

Але електропроводка після пожежі працює і в мене є висновки кваліфікованих електриків, що замикання не було.

Також слідчі можуть прийти у мою квартиру і побачити на підлозі два осередки запалення. Перший у районі дивану, де лежали мої судові документи та документи по журналістських розслідуваннях, які я вів. Другий у районі письмового столу, якраз де стояв системний блок комп’ютера.

Швидше за усе були кинуті дві пляшки з «коктейлями Молотова». Автор, який провів три місяці на Євромайдані знає цю субстанцію попелу, я звернув на це увагу коли прибирав згоріле.

Також хочу звернути увагу, що напад відбувся приблизно о 12 ночі. Багато мешканців нашого мікрорайону й мого будинку ще не спали. Й не помітити 7 чи 8 людей у камуфляжній формі вони просто не могли, як і ті дві машини на яких вони під’їхали.

Під час моєї бійки з нападниками стояв гучний галас. Багато хто міг звернути на це увагу й побачити людей у дворі біля під’їзду.А частина нападників стояла там. Частина в освітленому під’їзді.

Я живу у 40-тисячному місті. Тут приховати щось подібне у якому брала участь така кількість людей — просто не можливо! Це ж не мегаполіс! Не Київ, не Одеса!

Чи можна приховати тільки від міліції? Яка має своїх агентів в усіх прошарках містян, тому числі і серед кримінальників, і серед місцевих сепаратистів! Що вони теж нічого не чули?

Мій викрадений телефон працював після викрадення ще 18 годин! Невже неможливо було встановити його місцезнаходження?

Невже не можна встановити з яких телефонів і на які були здійснені дзвінки в цей час в районі мого під’їзду та моєї квартири? А вони були, бо серед нападників був переполох, і вони мали телефонувати «старшим товаришам».

Ці люди прийшли двома групками, від своїх машин, що залишилися трохи на віддалі, після цього вони тікали до них — невже їх ніхто не бачив?

А відомий у місті «бусик» неподалік бачили декотрі люди. Тільки вони ніколи не підуть свідчити у міліцію, бо не вірять їй! Бо це четверта справа нападу на журналіста Сергія Левитаненка, і при попередні благополучно поховані!

Спочатку я думав, що підпал — то помста мені за мою журналістську діяльність, а потім зрозумів: хотіли знищити ту інформацію, що не встигли знайти.

Нападники думали, що я сплю. Хотіли мене катувати, «зняти» інформацію, а потім вбити. Бо я міг не впізнати виконавців у камуфляжі та балаклавах, але організатора, не виконавцям ж проводити допит!, я не міг би не впізнати!

Тепер я впевнений, що балаклави були одягнені не для приховування зовнішності, а були елементом залякування! Мене все-одно мали вбити, навіщо ж тоді приховувати зовнішність?

І я, дійсно, спав, прокинувся, коли побачив нападника на підвіконні! Але ж, панове міліціянти, хтось «навів» їх, доклавши, що у моїй квартирі вже дві години немає рухів і що вікно відчинене! Невже так важко, хоча б окреслити коло можливих «наводчиків» та попрацювати по них?

У кав’ярнях люди відверто називають виконавців нападу на мене, кажуть, що одного з них вже «закатали у асфальт».

Так само називають організаторів. Усі знають, а міліція не знає і доказів знайти не може!

От я й думаю, що це — непрофесіоналізм, чи тиск котовських «сильних світа цього» переважив бажання заробити дивіденди на розкритті резонансної справи перед «справжнім міліціонером і генералом» який очолює обласну міліцію?

Генерали приходять і уходять, а з бандитами жити?

Так тоді наше місто, в якому ростуть ваші діти, ніколи не зміниться! І атмосфера страху, терору й безкарності пануватиме в ньому вічно!

Думаєте, вбережете ваших дітей за власними широким спинами, а інші хай самі викручуються?

Також я розчарований місцевим котовським осередком СБУ! Я впевнений, що вони багато знають по цій справі, якщо не усе!, але допомогти міліції не хочуть.

Я завжди вважав СБУ — найпатріотичнішою спецслужбою країни. Зараз я бачу, що їхні  корпоративні інтереси переважають служінню країні. Вони просто рятують честь мундиру, оскільки у нападі на мене був задіяний один з їхніх агентів, чи співробітників, хто їх там розбере!

Але ж ця людина підставила вас!

Замах на журналіста-патріота не такий важливий, як рятування пройдисвіта?!

На мої звернення до СБУ вони відбуваються формальними відмовами.

До того ж певні працівники поширюють про мене по місту різні плітки, не знаю за власною ініціативою, чи по прямій вказівці.

Я не думаю, що котовській міліції, при бажанні, важко розкрити цю справу, трохи винахідливості й усе! Ну й сміливості і політичної волі!

Для мене принципово, аби ця справа була розкрита! А не стала черговим «висяком»! Аби у нашому місті трохи зрушило!

Сергій Левитаненко

Обозреватель

http://obozrevatel.com/author-column/30971-rezonansna-sprava-zamahu-na-zhurnalista-peretvoryuetsya-na-visyak.htm

Чому Котовськ не хоче позбавитись рагульських тенет?

Багато тих наших земляків, у яких ще не атрофувався мозок питають, а чому ми досі живемо в совку і жодним чином не будуємо навколо себе свою державу? Чому, попри всі бурхливі події в нашій країні — ми так собі і сидимо в крайній хаті та тішимося з того, як у сосіда горить стріха?

Відповідь проста: на сьогоднішній день багато хто з нас, опиняючись перед вибором, чи стати гайдамакою, чи залишитись свинею у звичному болоті — обирає останнє.


Здавалося б, не так давно, ще наші дідусі чи навіть наші батьки разом будували собі хати, допомагали один одному, співчували чужому горю та раділи чужому щастю. Але совок зробив свою справу.

Солідарне суспільство ніколи собі не дозволить терпіти й бути рабами. “Свій до свого по своє!” — це гасло Степана Бандери та життєвий принцип воїнів-лицарів УПА дозволили нашим партизанам протриматися в боротьбі з совєтами до початку 60-х років, тобто майже 15 років після закінчення війни. Секрет такого успіху — повна підтримка населенням своїх.

Насправді — це найкраща риса українців допомагати своїм у важку годину. Саме це принесло наснагу Іванові Гонті під час Коліївщини, Богданові Хмельницькому у визвольних змаганнях, УПА чи на всіх Майданах.


Щоправда, мусимо ще зважати на надмірну толерантність українців. Через те, що ми завжди давали змогу жити посеред нас зрадникам програв Іван Мазепа, Нестор Махно та Симон Петлюра, врешті — переміг, хоч і не на довго, Янукович.

Саме тому, що ми віримо у всепереможність добра — не помічаємо, що посеред нас не лише Христос, який береже наш народ тисячоліттями від диявола, а й виростають чорти, типу таких, які зараз зраджують своїм пращурам на Донбасі і вбивають кращих серед нас — захисників Вітчизни.

Здавалося, б в такий момент ми мали б згуртуватися в допомозі нашій владі очистити нашу землю від ворога, але все це дуже патетично.

Погляньмо в наше місто. Чи багато серед нас таких, хто всім своїм серцем, всією своєю душею вболюває за наш народ і нашу землю? Десятки людей, чи може одиниці? А що ж робить решта? Решті все одно… Решта не відчуває власної крові, не хоче навіть і думати про те, щоб зробити особисто для перемоги добра над злом, як звільнити світ від Гітлера 21 століття.


Ну скільки в наших подвір’ях, чи на наших балконах прапорів? Шкода грошей, чи все ж таки не відчуваємо власний зв’язок з землею, яку топчемо й яка нас годує?

У вас немає гідних провідників? Неправда! У вас просто немає віри в перемогу. Ви — свині, які тільки но чекають, коли ваш новий господар навалить вам повне стойло недоїдків, аби за деякий час вас зарізати і вже вашими залишками годувати нових свиней. Мабуть недарма багатьох українців поляки називали pies krwi — собача кров, а москалі — телятами. Та тому що ви самі хотіли бути покірним телятком, послужливим песиком, або просто свинею, яка там де їсть там і сере, байдуже чекаючи на свою смерть.


Не москалі, а ви ненавиділи все життя бандерівців, бо ті покладали свої життя на Україну, це ви глузували з голодомору тільки тому, що так хотіли ваші “старші брати”, а не тому, що через голод ваші родичі пухли по всій Україні… Це ви ненавиділи петлюрівців, бо ті не хотіли віддавати вашу землю і віру на потуру сатаністам-комунякам. Ви зневажали рухманів та західняків, які принесли вашим дітям шанс у вигляді Незалежності. Врешті — це ви зі слиною захищали крадені у вас золоті батони й унітази Януковича і ненавиділи Майдани, бо там сучасні козаки з гайдамаками гинули за те, щоби українці зі свиней знову навернулися б в козаки.


Пам”ятаєте у Шевченка: Один козак на мільйон свинопасів? Так ось тепер — один свинопас на мільйон свиней і ні як інакше. Деградація досягла апогею. І не за умов радянської окупації, а зараз, маючи за плечима два десятки з гаком років власної незалежності.

Так, і в нашому місті живуть козаки-гайдамаки, ідеалісти, які впевнені в тому, що вони на правильному шляху. Їх б”ють, їм палять квартири, проти них організовують травлю, але вони змагаються. Змагаються за всіх нас разом і за кожного з нас.

Так робив Роман Шухевич, якого кілька поколінь бандерівців вважали останнім гайдамакою. Так робили Лук”яненко з Чорноволом, Анатолій Лупиніс і Джохар Дудаєв.


Але що вам з того, поки ви в оборі чекаєте власної смерті, щоби знову догодити своїм господарам.

В історії нашої цивілізації було багато прикладів того, як невеличкі групи лицарів-ідеалістів руйнували цілі імперії. Христос зміг проповіддю й подвигом зруйнувати фарисейський світ єврейської цивілізації і Римську імперію. Святослав зміг силою зруйнувати Хазарьский каганат. Мартін Лютер Кінг переміг американський расизм. Генерал де-Голь переміг Гітлера. Папа Іван Павло ІІ — Радянський Союз…

Ми маємо не наслідувати чин Жани д”Арк або Робесп”єра, ми маємо йти власним шляхом, аби перемогти зло.

Але погодьтеся, свині не роблять історію. Історію роблять лицарі! Вибирайте зараз, ви на війну чи у зрадники за ради нового мопеда чи нового місця в стойлі?

ЛЮСТРАЦИЯ В КОТОВСКЕ. СПИСОК ПРЕДАТЕЛЕЙ-ЖУРНАЛИСТОВ

Нам сложно судить о критериях работы журналистов, поскольку сами являемся дипломированными юристами. Но, из общей практики в Киеве или Котовске нам известно, что кроме пресловутой журналистской этики, существуют также стандарты СМИ, которые предполагают излагать новости в непредвзятом ключе.

Судя по вашим письмам, эту категорию в Котовске определить было более чем легко.

Как известно, профессиональных журналистов, которые работали бы исключительно в городе и на городскую аудиторию в Котовске не существует. Это или случайные люди с большой дороги или аферисты, которые создают сами себе СМИ, чтобы агитировать население за нужную им позицию.

Исключением в этом плане можно считать единственного журналиста, который, однако, работает аналитиком на общегосударственном уровне — Александра Ярошенко (Сергея Левитаненко). Анализируя его материалы, можно с уверенностью сказать, что он в работе не искажает факты, донося материалы качественными и взвешенными.

ПЕЧАТНЫЕ СМИ:

Верхом непрофессиональности в подаче материалов можно считать коллектив газеты «Котовские извесия», которые отметились во время революционных событий в нашей стране публикацией откровенно дезинформирующих материалов, без соответствующей пометки «реклама». Также в материалах не указывалось авторство, что не допустимо для печатных СМИ. Активисты политических партий нам сообщили, что редакция этой газеты отказывала им по надуманным причинам в праве публиковать материалы, которые предлагались в рекламном формате. По результатам изучения подписки газеты Люстрационный комитет города Котовска предлагает, взирая на факт принадлежности газеты органам власти — газету районного совета «Котовские известия» ликвидировать, предоставив творческому коллективу редакции организовать новое издание с чистого листа. Естественно, ответственным за уничтожение газеты в эпоху Януковича нужно считать ее редактора Алексея Сая.

Также по дезинформации населения уверенно занимает «независимая газета «Слово и Дело», редактором которой является депутат городского совета Михаил Выхованец. Учитывая то, что редакция «СиД» состоит из него самого, Люстрационный комитет города Котовска предлагает газете ликвидировать приставку «независимая газета», исправив в регистрации издание, как рекламное. Поскольку никакой общественно-политической нагрузки это издание не несет, ограничиваясь неумелыми и непрофессиональными измышлизмами самого Выхованца а также информациями пресс-служб.

Рекламным изданиям в Котовске люстрационный комитет рекомендует удерживаться от перепубликаций политической информации, что противоречит уставным документам изданий и ограничиться рекламой, объявлениями, поздравлениями и телепрограммой.

Еще одна газета «Эхо недели», хоть и является, согласно уставу «Общественно-политической газетой» — таковой не является. Люстрационный комитет города Котовска призывает редактора газеты Яроцкого исправить эту досадную ошибку и заниматься рекламой.

 

ТЕЛЕВИДЕНИЕ

Котовское телевидение хоть и официально именуется «коммунальным предприятием», для громады города остается неприступной цитаделью. Сюжеты телекомпании изначально не отвечают требованиям общественности, умалчивая резонансные темы и ограничиваясь только тем, о чем позволяет говорить городская власть. Власть здесь исключительно хвалят. Причем любую власть. Вся система взаимоотношений между зрителем и СМИ здесь строится не на общественном запросе, а только на пропаганде деятельности власти. При этом, «журналисты» этого телеканала позволяют себе такую себе «провинциальную киселевщину», когда политические противники режима просто уничтожаются откровенно «чернушными» сюжетами, которые зачастую выходят по несколько раз для большего эффекта для зрителей. Отметим и откровенно дискредитирующие сюжеты на телевидении против общественных деятелей Ярошенко и Гинкула, которые часами присутствовали в ротации коммунального телевидения. Также ТК «КЭТ» регулярно проводила дезинформационную политику информационной поддержки народного депутата Украины Леонида Климова, сомнительной кампании «Народный бюджет» бывшего председателя областной государственной администрации Матвейчука и городской и районной организации Партии регионов. Особо вопиющим случаем в информационной политике ТК «КЭТ» стали сюжеты с малочисленного киевского «Антимайдана», полных чернушной информации о многочисленном «Евромайдане».

Люстрационный комитет города Котовска требует создание общественного наблюдательного совета, который разработает редакционную политику телекомпании «КЭТ», которая отображала бы запросы зрителей, а не органов власти. Поскольку телевидение является коммунальным предприятием, то его информационный продукт должен отвечать требованиям громады, а не властей, выполняющих административную, а не политическую функцию в городе.

Также Люстрационный комитет требует привлечь к люстрационной ответственности граждан: Гончарову, Зуева и Рудого с лишением их права впредь заниматься журналистской деятельностью.

ЭЛЕКТРОННЫЕ СМИ

Электронные СМИ в Котовске пока крайне непопулярны, но имеют все шансы на развитие. Пока что отметим те информационные блоги и сайты, которые претендуют на статус наполнителей информационного поля в городе Котовске. Это: «Форпост», «Униак», блоги «Сайт города Котовска», «Бирзула», «Котовские партизаны», «Котовская реклама», «Час Пик».

Отметим, что «Форпост» — это обычный блог, перепублицирующий официальные информации из мэрии и официального сайта мэрии. Занимается этим блогом некто Петр Лютенко, называющий себя местным поэтом. Блог «Форпост» известен безусловной информационной поддержкой мэрии, хотя называется «независимым общественно-политическим сайтом», что вводит в обман пользователей сети Интернет.

«Униак» — пока неизвестный сайт, названный целым информагентством. Среди немногочисленных материалов здесь весьма тяжело найти собственный информационный продукт. А это уже не соответствует определению информагентства, где по определению большинство материалов должно быть собственного изготовления, без учета перепубликации или официальных сообщений пресс-служб. По нашей информации, издание обслуживает интересы местного предпринимателя Татьяны Понепалюк, а наполнением сайта занимаются видеооператор Дмитрий Урсатий (Урсатьев), работавший до недавнего времени в редакции сайта «Котовская реклама» и Татьяна Дальчук, которая является активисткой Партии регионов и не имеет отношения к журналистике. Также, по нашим данным, в «Униак» позвали работать скандально-известного общественника Анатолия Тиору, который является профессиональным прапорщиком в отставке.

О единственном авторе блога «Бирзула» Татьяне Дальчук уже было сказано. Добавим, что этот «журналист» не скрывает своей приверженности «Антимайдану» и Партии регионов. А имея такой заангажированный характер, о подаче материалов в данном случае говорить не приходится.

«Котовская реклама» — сайт практически исторический. Не так давно это была основная площадка для критики в адрес городских властей. Но, не так давно, у инвестора этого издания предпринимателя Сергея Гинкула напрочь пропало желание «воевать за правду» и данный сайт перестал наполняться.

«Сайт города Котовска» долгое время был независимым блогом и даже являлся неплохой площадкой для политических и общественных дискуссий. Однако, со временем, критикующие городские власти материалы здесь стали удаляться, а потом и вообще исчезли. Единственное народное издание превратилось в очередной «Форпост» без думающих участников и слова правды.

«Котовские партизаны» — блог, к которому тяжело найти причастных. Отличается подачей множества публицистики и откровенной оппозиционностью всем режимам. Выдержанный в традициях подпольного издания, этот блог является самым индексируемым и цитируемым в Котовске. Постоянно публикует перепечатки материалов Сергея Левитаненко и материалов Теневой мэрии Котовска. В данном блоге, единственном в городе, представлена культурная жизнь.

Еще одним оппозиционным изданием является «Час Пик», принадлежащий, по видимому, одноименной общественной организации. Здесь деятельность сведена к критике городских властей и отстаиванию прав предпринимателей.

 

ЛЮСТРАЦИОННЫЙ СПИСОК:

Сай Алексей, Выхованец Михаил, Гончарова Светлана, Зуев Виктор, Рудой Александр, Дальчук Татьяна, Лютенко Петр, Урсатий (Урсатьев) Дмитрий, Тиора Анатолий.

Теневая мэрия Котовска и Люстрационный комитет города предлагает отдать СМИ журналистам! Ради правды такой, какая она есть!

Тінь — то відзеркалення на Землі Вищих Світів!

Тіньова мерія Котовська продовжує конкурс на заміщення вакантних посад у складі тіньового виконкома.

 

Тим, хто не пройшов по конкурсу представники Фонду Олександра Ярошенка «Народження нації» в урочистій обстановці вручають гарбуза, а переможцям — царський фрукт, ананас!

 

На фото президент Фонда Олександра Ярошенка «Народження нації» Олександр Ярошенко вручає приз переможцеві.

 

Яку посаду обійняв цей пан в Тіньовій мерії буде оголошено додатково.

 

Тіньова мерія Котовська продовжує конкурс на заміщення вакантних посад у складі тіньового виконкома.
Тим, хто не пройшов по конкурсу представники Фонду Олександра Ярошенка «Народження нації» в урочистій обстановці
вручають гарбуза, а переможцям — царський фрукт, ананас!
На фото президент Фонда Олександра Ярошенка «Народження нації» Олександр Ярошенко вручає приз переможцеві.
Яку посаду обійняв цей пан в Тіньовій мерії буде оголошено додатково.Тіньова мерія Котовська продовжує конкурс на заміщення вакантних посад у складі тіньового виконкома.Тим, хто не пройшов по конкурсу представники Фонду Олександра Ярошенка «Народження нації» в урочистій обстановц

 

В Котовську буде люстрація!

Тіньова мерія Котовська долучає котовчан та обізнаних людей до справи складання міського люстраційного списку.

Останнім часом ми підняли достатню кількість важливих тем для міста. Таких тем, про які воліють не говорити в голос ті, хто в місті веде бізнес, або працює в органах влади.

Аферисти та політичні пристосуванці продовжують робити усе, щоби стати владою. Паразити скуповують потрібних людей, аби стати самим владою і знищити остаточно наше з вами місто.

Ми тут живемо і ми маємо вирішувати, хто гідний того, щоби керувати комунальним господарством, прибирати вулиці, вкручувати лампочки або проводити святкові заходи.

Тіньова мерія Котовська запрошує всіх взяти участь в формуванні люстраційного списку в Котовську.

Задля цього ми припиняємо публікувати матеріали, аби не скоригувати ваш вибір в той чи інший бік.

Якщо ви, ваші рідні чи добрі знайомі стали жертвою чиновницького волюнтаризму, якщо з вас вимагали хабара, якщо вам викручували руки з свої переконання, змушували йти проти закону і власного сумління — викладайте ці факти та прізвище тих, хто порушив Закон України.

Вам відомі факти контрабанди, діяльності в місті об”єктів грального бізнесу, наркоманії, проституції, нелегального збирання металобрухту, релігійних сект, фінансових пірамід — звертайтеся до нас.

У вас вимагали гроші в лікарні? Вимагали платити за освіту? Вимагали хабара ДАІшники? Всі факти викладайте нам.

Пишіть нам на адресу: kotovsknn@gmail.com

За два тижня ми представимо вам чорновий варіант люстраційного списку. Очістимо владу разом!

Наш основний крітерій: назавжди позбавити місто від паразитів комуністів, колабораціоністів, казнокрадів та хабарників.

Також запрошуємо до участи громадські формування, які зголосяться разом із нами гарантувати виконання люстрації в Котовську.

Слава Україні!

Гномы негодуют, в Котовске не осталось лохов

Уже несколько дней продолжается дикая истерика у местных барыг. Вся причина в том, что котовские предприниматели и граждане разглядели аферу, о которой Теневая мэрия Котовска уже предупреждала.

Речь идет о попытке некоторых аферистов навезти в наш город неизвестного кого, под вывеской «беженцы из Донбасса».

Как изрыгает на своем бложке одна местная дурочка, инициативу привезти в Котовск беженцев не поддерживают местные бизнесмены, которые, по задумке аферистов, должны были финансировать их проживание.

Мы уже сообщали о том, что обычно, по схеме привоза беженцев, в регионы Украины проникают не только люди, голосовавшие за отделение от Украины, но и самые настоящие полевые террористы.

Наши же аферисты, которые уже отметились на махинациях со сбором денег на амуницию силам АТО и на помощи крымчанам — затеяли очередную схему обогащения за счет бизнесменов.

По нашим данным, под вывеской центра для беженцев, аферисты также планируют оттяпать у города то ли несколько этажей гостиницы, то ли одну из казарм на военном городке. Понятно, что вместо беженцев там могут размещаться боевики или вообще помещения уйдут под офисы, а аферисты будут обогащаться с аренды.

Зачем же нужны сами беженцы? Да затем, что на носу внеочередные парламентские выборы и аферисты могут использовать массу неучтенных людей для дисциплинированных «каруселей» или просто нужного голосования. Также эти люди могут быть использованы для дестабилизации обстановки в городе или прикрытия возможной агрессии России со стороны Приднестровья.

Наши активисты в Киеве уже работают над тем, чтобы не допустить в Котовске подобного сценария.

Также просим котовский бизнес не слушать никого, а думать собственной головой. В конце-концов, вся эта затея сделана таким образом, чтобы пиар получили эти силы, а расплачивались за подобные инициативы — простые налогоплательщики или бизнесмены, которые пытаются сейчас выжить.

Мы напомним, что помочь нашей армии можно исключительно одним способом: отправить СМС на номер 565. Остальные схемы в основном существуют в интересах аферистов, но ни как не наших солдат, которые ежедневно смотрят в глаза смерти.

Будьте благоразумными!

Пособники Януковича-Путина легализовались в Котовском районе

3 июля 2014 года на заседании сессии Котовского районного совета официально объявлено о создании нового депутатского объединения — группы «Партія розвитку України».

Из 36 депутатов Котовского райсовета в нее вошли пять человек. Возглавила депутатскую группу директор Петровской общеобразовательной школы Римма Иващук. Ее коллегами по партийной депутатской команде стали Николай Зборовский, Сергей Дунев, Юрий Нестеренко и Анатолий Возиян.

Этот ребрендинг регионалов радостно воспринял последний наместник Януковича в Одесской области Николай Скорик.

Под вывеской ПРУ в области активно создаются ячейки контрреволюционных элементов, оставшихся у власти.

Теневая мэрия Котовска официально заявляет, что ни одна фамилия оппортунистов-антимайдановцев не пройдет не замеченной для нашего люстрационного комитета.

 

Депутат Клімов приколюється над вчителями

Виявляється, тиждень тому в Котовському районі відгриміло свято. Не зовсім свято, але, судячи з усього було весело.

Як відомо, Радянський Союз ще з нас не вийшов остаточно, і в багатьох з нас продовжує жевріти. Мабуть не вивітрився совок і з депутата Клімова, який чи то поприкалуватись вирішив над вчителями Котовського району, чи то справді думає, що у нас наступив повний комунізм і хати тут ледь не бесплатні стоять.

Справа в тім, що в депутатів є свої забави, які дуже нагадують День подяки в Сполучених штатах. Тільки там американці непотріб дарують індіанцям, які наче їх пустили на свою землю (не читали америкоси Купера), а тут олігархи й депутати з барського плеча можуть подарувати щось своїм кріпосним.

Саме таким чином в бідному і забутому владою Котовському районі було проведено конкурс молодих вчителів “Власне житло”. Знущання скажете ви!, мовляв, як це так, а чому вчителі, які їдуть в село з університетів взагалі не забезпечені власним кутком? А, ні! Над ними ще можна познущатися.

Залишимо за дужками весь конкурс і перейдемо до нагород. Ні, вчителів не нагороджували орденами “Герой України”, або щось ще, що відбивалося б на їх хоча б моральному стані. Їм пропонували гроші на купівлю житла.

Якісь злі язики наговорили Клімову, що житло в Котовському районі коштує … тисячу долярів. І це не просто хібарка, або землянка — а житло, варте молодого педагога!

Так, вчителька іноземних мов з Качурівки отримала від нардепа аж 10 тисяч гривень на купівлю хати. Це на сьогоднішній день — менше тисячі долярів. Трохи більше — 15 тисяч гривень отримала вчителька української мови й літератури з передмістя Котовська — Куяльника. Мабуть на Полі Чудес зараз грандіозний розпродаж хатинок-палаців. І перше місце посіла вчителька біології, еколог і краєзнавець з Любомирки — 25 тисяч гривень. Нагадаємо, що Любомирка теж передмістя Котовська і за такі смішні гроші навряд чи можна собі собачу будку купити дель на дачному масиві з боку Гонорати.

Можливо, наступного разу депутат Клімов спробує сам за такі гроші купити житло молодим вчителям, аби не було так соромно за весь цей цирк-шапіто.


Котовські шакали почали топити тонучого губернатора

Як відомо, зараз за владу в Котовську змагаються кілька груп, які, здебільшого, складаються з

місцевих бариг. Більше того, вразливе становище в Україні ці бариги намагаються використати в своїх корисних ігрищах.

Так сталося, хоча й зовсім абсурдно, що представниками Петра Порошенка в Котовську себе оголосили люди, які все життя намагалися втопити все, що хоч якимось чином пов”язано з Україною. Очолює цю групу місцевий підприємець Тетяна Панепалюк, яка ще донедавна змогла безперешкодно, при владі регіоналів вести свій бізнес, формально перебуваючи в “Нашій Україні”.

Дехто стверджує, що ця політична дама всіляко допомагала Майдану, передавала туди гроші й їжу. Але, достеменно відомо те, що люди її нової команди так само допомогали Антимайдану, а дехто навіть їздив у Маріїнський парк Києва, щоби не допустити відставки Януковича.

Звісно про цю житрожопу схему розкладати яйця по різних кошиках дізналися ті, хто мав це дізнатися — люди в оточенні сьогоднішнього голови Одеської обласної державної адміністрації Ігоря Палиці. Про реакцію губернатора говорити не варто. Відомо лише те, що в Одесі цій команді показали середній палець.

Однак, і котовські бариги не забарилися з відповіддю. Тепер вони розповсюджують по Котовську чутки й легенди про те, що Палиця ледь не підзаборний алкоголік, нічого не робить, а лише бухає зі своїм патроном Коломойськім в Одесі в одному з пляжних клубів.

Джерела Тіньової мерії підтверджують, Коломойський справді приїздив в Одесу, але десь місяць тому. Спільних п”янок у нього з Палицею не було, а ось зустріч з активом — була і туди навмисно не запрошували котовських пройдисвітів.

Але ця історія ще не завершена. Знаючи, що на заміну Палиці розглядають двох політичних гравців — Олексія Гончаренка й Едуарда Гурвіца, ми поспілкувалися з людьми з команд кожного з кандидатів. Як з”ясувалося, кандидатів в районні адміністрації по Котовску вже обрано і вони як раз і представляють контру котовським баригам.

Як говорять обізнані люди, владу в Котовську віддадуть людям Леоніда Клімова за його лояльну роботу у Верховній Раді України. Віддадуть ненадовго, до кінця жовтня. Але цього часу цим людям буде достатньо, аби знищити в Котовську нову армаду пристосуванців.

За останньою інформацію, Палиця вже полишив Одесу, а призначений на посаду губернатора Гончаренко очікує офіційного представлення. Саме до Гончаренко потрібні люди вже донесли інформацію, яка остаточно зруйнує плани котовських бариг.

А що ви собі думали, стоячи в Маріїнці?