Тіньова мерія Котовська офіційно звернулася до СБУ та Генпрокуратури

Керівнику Служби безпеки України

Наливайченку Валентину Олександровичу

Генеральному прокурору України

Яремі Віталію Григоровичу

від імені громадської ініціативи “Тіньова мерія Котовська”

************* Юрія Сергійовича

ЗАЯВА

 

В місті Котовську, Одеської області активно діють політичні сили і організації, що ведуть підривну діяльність проти нашої держави, пропагуючи сепаратизм та колаборацію.

Розуміючи складне географічне розташування нашого регіону (кордон з Придністров”ям), особливості національного складу населення, наша громадська ініціатива за власним покликом зібрала всю доступну інформацію, щодо діяльності подібних груп в соціальних мережах і оприлюднила всі ці данні з відповідними скріншотами на Інтернет-сторінці нашої ініціативи. Там є не лише перелік цих груп, але й вся інформація про котовчан, які адмініструють ці групи та активно беруть участь в їхньому житті.

http://kotovsknn.blox.ua/2014/06/Kotovskie-terroristy-v-litsah-i-gruppah.html

Крім цього, ми з”ясували, що Котовськ 17 травня минулого року по лінії МММ відвідував один з лідерів терористичної організації “ДНР” Деніс Пушилін. Зрозуміло, що контакти його з активом цієї піраміди в Котовську залишилися до сьогодні.

http://kotovsknn.blox.ua/2014/06/Sled-terrorista-1-obnaruzhen-v-Kotovske.html

З огляду на те, що результати наших досліджень були опубліковані ще місяць тому, а групи функціонують до сих пір, звертаємо Вашу увагу на працівників місцевої прокуратури та Служби безпеки України, які роблять все, аби не помічати результати нашої праці.

Оскільки ситуація в регіоні залишається хиткою, а антидержавні сили посилюють свою діяльність, просимо Вас доручити підлеглим Вам відомствам провести ретельну перевірку за виявленими фактами.

З результатами перевірки просимо Вас повідомити нам за електронною поштою: kotovsknn@gmail.com

О люстрации и люстраторах в Котовске

Как известно, ничто так не манит, не пьянит и не лишает рассудка, как власть. А все это вместе — просто лишает человека разума.

Наша Теневая мэрия Котовска, как известно, это единственная организация, которая предлагает и проводит качественную люстрацию, а не просто рокировку один казнокрадов другими.

К сожалению, в последнее время мы видим полную дискредитацию люстрационных процессов в нашем городе.

Так, на последней сессии горсовета мэр Иванов, по которому за 25 лет самодержавия в городе не только люстрация плачет, заявляет, что его хотят люстрировать подельники нынешнего прокурора города Галактионова.

Вздор! Шило-на мыло нам здесь больше не нужно. Мы ни верим ни сладким песням Иванова о защите предпринимателей, ни псевдореволюционным декретам пана Галактионова. Все они борятся за возможность доить бедных предпринимателей, ничего не предлагая взамен.

Обанкротившийся и погрязший в коррупции мэр против такого же, с аппетитами прожорливого гиппопотама прокурор… Ну какой толк от такой рокировки? Никакого!

То же можно сказать и о группе Панепалюк, которая считает, что может удерживать на коротком поводке мэра и прокурора и делать в нашем городе все, что ей ночью в голову взбрендит…

Уважаемые котовчане, мы с Вами стали на нелегкий путь очищения города от жуликов. Знайте, совершенно не важно, кто из этих жуликов говорит на каком языке, ходит в какую церковь и сколько украл у города… Мы против жуликов, как таковых!

Очистим город от всякого жулья!

Подумайте сами, все эти ненасытные пиявки сосали из нашего города соки при любой власти. Или не было у Панепалюков ремзавода, кондитерской фабрики, «Насолод», «Ромок», «Грандов», «Империй» и заправок по всему городу? Или Иванов им когда нибудь запрещал отбирать у вас коммунальное имущество? Да не было такого. Вас защищал все это время прокурор Галактионов со своими подельниками? Или в Котовске искоренена преступность, взяточничество, поборы…

А может действительно Галактионов со своими подельниками мечтает стать таким же «ивановым», чтобы безнаказано грабить то, что еще осталось в нашем городе? Уверены, что так.

К сожалению, на сегодняшний момент никто из представителей городских политических движений не заявлял о своем желании взять на себя ответственность в городе и гарантировать нам жизнь по-честному.

Вот поэтому, все разговорчики о люстрации от тех, по кому эта люстрация плачет — считаем банальным аферизмом и словоблудием.

Рішення Тіньової мерії Котовська — у життя!

На виконання Указу Президента України 856/2008  “Про заходи у зв’язку з Днем пам’яті жертв голодоморів”, виходячи з історичної та топонімічної доцільності, яка будується на засадах виховання патріотично-налаштованої молоді, Тіньова мерія Котовська підготувала ПРОЕКТ перейменування топонімічних назв міста Котовська.

Відповідно до положення «Про порядок вирішення питань адміністративно-теріторіального устрою Української РСР» від 12 березня 1981 року, перейменування населених пунктів здійснюється Верховною Радою України за поданням обласних рад, до подання подається рішення відповідної місцевої ради щодо перейменування населеного пункту, прийнятого з урахуванням думки громадян.

Оскільки Тіньова мерія Котовска складається виключно з представників громади міста, репрезентує її повний соціальний зріз, Тіньова мерія Котовська Ухвалила винести від свого імені на засідання виконавчого комітету міської ради проект перейменування міста Котовськ, а також проект перейменування назв вулиць в Котовську.

В разі саботажу міської влади чи зволікання з рішенням щодо цього питання, а відтак і Указу Президента України — залишаємо за собою право звернутися до Комітету Верховної Ради з питань дільності місцевого самоврядування, та віце-прем”єр-міністра Олександра Гройсмана особисто.

Згідно з висновком юридичного відділу Тіньової мерії Котовська, даний документ відповідає всім юридичним вимогам і є з правничої точки зору таким, що юридично зобов”язує його розглянути.

Тіньова мерія Котовська: «А нам пох.й! Нехай його грець схопить!»

 

У Тіньовій мерії відбувся круглий стіл за участю працівників мерії та запрошенних представників сотень Майдану!

 

Темою круглого сталу стало перейменування вулиць, площ та соціально значущих об’єктів міста, позбавлення від символів радянської тоталітарної епохи, надання міту іншої відповідної його ролі і статуса назви міста.

 

На розгляд був винесений попередній проект розроблений відділом люстрації!

 

У круглому столі приймали участь перший зам. мера по соціальній політиці, начальник відділу сім’ї молоді і спорту, керівник справами мерії, начальник відділу люстрації, начальник відділу здійснення соціальних покарань, начальник відділу історичної спадщини, начальник відділу конфіскату незаконно нажитого олігархами майна, тіньовий претендент на посаду голови Котовського міськрайонного суду, начальник фінансового відділу мерії, представники 1-ої, 2-ої, 14-ої, 16-ої, 24-ої, 31-ої, Чорної сотні Майдану, Червоноградської сотні Правого сектора, батальонів Нацгвардії Айдар, Азов, Донбас, Дніпро, Україна,

1-го батальйона Нацгвардії, Люстраційного комітета України, Одеського відділення партії Свобода.

 

Для того аби читачі не заплутались ми просто позначатимемо представників Тіньової мерії Котовська цифрою «1», а запрошених гостей з інших міст цифрою «2».

 

Оскільки Тіньова мерія Котовська на відміну від офіційної злочинної працює відкрито, прозоро і не приймає келійних рішень за зачиненими дверима, ми надаємо матеріал у «сирому» вигляді. Хай усі бачать, як приймаються рішення, як вони народжуються в

процесі обговорення!

 

Ось проект перейменування вулиць міста поданий люстраційним відділом Тіньової мерії Котовська та представлений його керівником та розшифровка круглого столу.

 

«Тіньова мерія Котовська пропонує перейменувати відповідні вулиці Котовська на такі:

 

Центр Міста:

 

Проспект Котовського — Проспект Свободи

Вулиця Заслонова — Бульвар Старобірзульський

Вулиця 50 років Жовтня — Проспект Незалежності

Вулиця Леніна — вулиця Небесної сотні

Вулиця Старого Борисова — Бульвар Прогулянковий

Вулиця Калініна — вулиця Новодворської

Вулиця 8-го Березня — Вулиця Симона Петлюри;

Вулиця Сільськогосподарська — Вулиця Торговиця;

Вулиця Клари Цеткін — Вулиця Єврейська;

Вулиця Советська — Вулиця Михайла Грушевського

Вулиця Кірова — Вулиця Успенська

Провулок Кірова — Провулок Успенський

Вулиця Ворошилова — Вулиця Коцюбинського

Вулиця Свердлова — Вулиця В”ячеслава Чорновола

Вулиця Будьоного — Вулиця Пилипа Орлика

Вулиця Петровського — Вулиця Гетьмана Скоропадського

Вулиця Воровського — Вулиця Володимира Вінниченка

Вулиця Тельмана — Вулиця Хрещення Русі

Вулиця Урицького — Вулиця Гетьмана Сагайдачного

Провулок Урицького — Провулок Гетьмана Сагайдачного

 

Михайлівка з Лунчею і військовим містечком

 

Вулиця Котовського — залишається

Вулиця Самборського — Вулиця Балтська

Вулиця Луначарського — Вулиця Савранська

Вулиця Осипенко — Вулиця Липецька

Вулиця Фрунзе — Вулиця Ананьєвська

Провулок Фрунзе — Провулок Ананьєвський

Вулиця Симонова — Вулиця Атамана Зеленого

Вулиця Токарева — Вулиця Тилігульська

 

Черемушки

Вулиця Черняховського — Вулиця Волинська

Провулок Черняховського — Вулиця Херсонська

Вулиця Кутузова — Вулиця Вінницька

Провулок Кутузова — Вулиця Кіровоградська

Вулиця Постишева — Вулиця Житомирська

Провулок Постишева — Вулиця Тернопільська

Вулиця 40-річчя Перемоги — Енергетиків

Провулок Калініна — Вулиця Митрополіта Володимира

 

Селище Цукрового заводу

 

Провулок 50 років Жовтня — вулиця Меблева

 

Миколаївка

 

Вулиця Дзержинського — Вулиця Токарська

Вулиця Радянської Армії — Вулиця Любомирська

Провулок Радянської Армії — Вулиця Рибницька

Провулок Короленка — Вулиця Андрея Шептицького

Провулок Водопровідний — Вулиця Ягорлицька

Вулиця Куйбишева — Вулиця Героїв Коліївщини

Провулок Жуковського — Вулиця Слобідська

Вулиця Московська — Вулиця Ужгородська

Провулок Московський — Вулиця Закарпатська

Вулиця Пархоменка — Вулиця Борщівська

Вулиця 40 років Жовтня — Кодимська

Вулиця 45 років Жовтня — Бірзульська

Вулиця Ватутіна — Вулиця Святого Володимира

Вулиця Горького — Вулиця Рівненська

Вулиця Ткаченка — Вулиця Лікарська

Вулиця Щорса — Вулиця Нестора Махна

Вулиця Крупської — Отамана Григор”єва

Вулиця Олега Кошового — Романа Шухевича

Вулиця Чапаєва — Вулиця Князя Святослава

Провулок Одеський — Вулиця Одеська

 

 

Комсомольська

 

Вулиця Комсомольська — Вулиця Чикаленка

Провулок Комсомольський — Вулиця Княгині Ольги

Вулиця Карла Маркса — Вулиця Короля Данила

Вулиця Бебеля —  Вулиця Ісмаїла Гаспринського

Вулиця Цюрупи — Вулиця Ярослава Мудрого

Вулиця Войкова — Вулиця Обвальна

Вулиця Пролетарська — Вулиця Кизиловий гай

Вулиця Карла Лібкнехта — Вулиця Суміжна

Вулиця Рози Люксембург — Вулиця Трипільська

Вулиця Тарасова — Вулиця Сумська

Вулиця Чкалова — Вулиця Сковороди

Вулиця Енгельса — Вулиця Басейнова

Вулиця 30 років Жовтня — Вулиця Гетьмана Виговського

Вулиця Первомайська — Вулиця Віщого Олега

Провулок Залізничний — Вулиця Деповська

Вулиця Побєди — Вулиця Глибочанська

Вулиця Суворова — Вулиця Холодноярська

Вулиця Волгоградська — Вулиця Полтавська

Вулиця Пожарського — Вулиця Степана Бандери

Провулок Перемоги — Вулиця Красноокнянська

Вулиця Стара Димітрова — Вулиця Крива

Вулиця Димітрова — Вулиця Сумська

Вулиця Нова Димітрова — Вулиця Мостова

Вулиця Мічуріна — Вулиця Дніпропетровська

Провулки Мічуріна — Провулки Дніпропетровські

Вулиця Матросова — Вулиця Черкаська

Вулиця Колгоспна — Вулиця Чернівецька

 

1(п.з.м соц. пол) — Круто! Але Гагаріна з Терешковою теж треба міняти! Як усе радянське! Можна на українця Корольова! І королю Данилу щось солідніше підібрати! Усе ж таки хотілося, щоби 50 років Жовтня на Небесну Сотню! Бо саме з цього розпочалося народження нової Нації, а не з Незалежності! У Незалежність ми увійшли «совками» і 23 три роки прожили у цій ганебній іпостасі. І тільки Небесна Сотня перевернула нашу свідомість — ми  відчули себе новою нацією, козаками-європейцями (не козаками-шароварниками) Цей перелам у свідомості відбувся в головах мільйонів українців і тисяч котовчан! Вшануємо героїв!

 

1 (н.в.лю) -Можна, це ж проект

 

1 (н.в. іст. спа) — Трохи більше околичних вулиць пов»язаних з назвами навколишніх сіл! Аби показати історичний зв»язок з усім краєм! Багато місцевих мешканців саме вихідці з цих сіл.

 

1(н.в.зді. со пок.) А Клару Цеткін — на Єврейську? Я розумію, що там жила раніш єврейська громада… але зараз там живе антисеміт Квятковський. Його й так нудить від усього українського, він пропонував убивати усіх, хто розмовляє українською, а тут … Єврейська… Зовсім осатаніє, до серцевого нападу , чи гуманно це з нашого боку?

 

2(п. Чор. сот Май) — А нам похуй! Нехай його грець схопить! Затверджено! Усі згодні?

 

1-2 — Так!

 

2 (п.2 сот Май) — Треба ще подумати. Зараз згадав Петра Могилу. А його імені немає.

 

1 (н.в. с.м. сп) — Ага, згоден. Але одну з центральних треба назвати іменем Юрія Липи! Це ж наш найславетніший земляк!

 

2 (п. Од від. п. Сво) — Тоді Івана та Юрія Лип, як в Одесі.

 

1 (н.в. с.м. сп) — Ні, Саме Юрія — як теоретика українського новітнього націоналізму!

 

2 (п. Од від. п. Сво) — угу

 

2 (14 сот Май) — Івана Федоровича….

 

1(кер спр. ме) — І Заболотного не забути!

 

1 (н.в. іст. спа) — Отамана чи Академіка???

 

1(кер спр. ме) — Звичайно, отамана! Він же воював і визволяв Україну по усьому краю, не тільки в Балті.

 

1(п.з.м соц. пол) — Прийнято.

 

1 (н.в. кон. нез наж ол. м) І сучасних героїв не треба забувати! Треба вшанувати Сергія Левитаненка!

 

2 (п. нац Аз, Ай, Д, Дн, Ук, 1 бат) — Так, нашого побратима!

 

1 (н.в.лю) — Ну, я думав Міст назвати — Міст Левитаненка, як міст Патона у Києві!

 

1 (п. п. гол кот. мр. суду) — Ну, мости це не тільки те, що об»єднує, але й те, що роз»єднує. Левитаненко ж усіх нас об»єднує!

 

1(кер спр. ме) — Давайте на честь Сергія перейменуємо площу? Замість Слава Труду — Слава Левитаненку!

 

1 (н.фін від) — І Будинок Культури на Цукровому! Будинок Культури ім. Сергія Левитаненка! Він завжди наголошує, що культура — це головне! Своїм прикладом несе її в народ! Втілює серед містян.

 

1(п.з.м соц. пол) — До речі, про Цукровий завод. Мало йому приділили уваги. Є пропозиція поряд із ставками ім. Тіори і Коваля облаштувати до охайного і пристойного вигляду відстійники Цукрового заводу і перетворити їх на Центральний парк міста. Парк пропоную назвати «Відстійники імені Петра Лютенка»!

 

1-2 — Хай! Прийнято.

 

2 (п. Од від. п. Сво) — Ви знаєте що в Одеській області були лише два осередки УПА: Одеський (на завжди був сильний український націоналізм і Бірзульський! Багато ваших земляків воювало в партизанських загонах Романа Шухевича! Цей факт треба відмітити на мапі міста.

 

1-2 — Згодні.

 

1(п.з.м соц. пол) — Тепер по соціальній інфраструктурі міста: вкрай мало громадських вбиралень.  На розі кожної вулиці має стояти туалет. Доручаю начальнику фінансового відділу провести попередній моніторинг і тендер і створити мережу громадських туалетів ім. Д.В. Урсатьєва!

 

1 (п. п. гол кот. мр. суду) — Усі узбіччя імені Понепалючки!

 

2 (п. Чор. сот Май) — Зважаючи на стан і розруху.

 

1(п.з.м соц. пол) — Як у деяких в голові? Це круто. Приймається.

 

2 (п. Лю. ком) — Як гість міста, пропоную: оскільки готель «Апартаменти» є найкращим і зразково-показовим у місті закликаю усім новим готелям після держприйомки надавати знак якості Едуарда Моляки! А старим пройти переатестацію, аби відповідати належному рівню!

 

1(п.з.м соц. пол) — Розглянемо. Тепер по назві міста…

 

1(кер спр. ме) — Перейменувати Котовськ — у Волошкове! Це моя найзаповітніша мрія! Нейтральна назва, без політики, без негативної історичної карми. Романтична. Пасторальна. Аби життя завжди таким було у нашому місті!

 

1 (н.в. іст. спа) — Волошкове — сільська назва.

 

2 (п.14 сот Май) — Ну тоді у ван Хельсінги!

 

1 (н.в.лю) —  Ні, хай буде вже Подільськ.

 

1 (п. п. гол кот. мр. суду) — Подільськ — згоден! Так! У цьому є столичність! Для усього краю. Ми ж столиця півночі Одещини.

 

2 (п. Черв. сот П.с. ) — Вперше у вашому місті, маю пропозицію від вражень: дорожні вибоїни — офіційно гінкулами називати!

 

1 (н.в. кон. нез наж ол. м) — Їх буде надто дохуя.

 

2 — Кого, гінкулів?

 

1(п.з.м соц. пол) — У Подольську? Не думаю. Живучи в такому місті люди будуть іншими. Як ви човен назвете — так він і попливе!  У Подольську гінкулів не буде. Гінкули будуть лежати на дорогах рашки. І розповідати кожному, хто в»їде у них і обкладе хуями, що на Майдані було гірше, і що там були одні бомжі!

 

1(п.з.м соц. пол) — До речі, а тепер закрита частина нашої наради з представниками тих сил, що представляють наші гості, про конфіскацію майна ворожих нашій державі церков, що існують у нашому місті. А також заборонення їхньої діяльності, як сьогоні в Верховній Раді заборонили компартію. Начальник відділу здійснення соціальних покарань, проект готовий?…»

Котовськ: Під.раси проти гомосеків

Нас тут часто-густо запитують, за кого ми, за підорасів чи за гомосеків, маючи на увазі розгорнуту боротьбу команди мера Іванова, прокурора Галактіонова что то новоявленої “еліти” з бригади Понепалюків.

Відповідально заявляємо, що як справжні українські козаки, в битвах гомосеків з підорасами участі не приймаємо і готові їх бити з ранку до ночі, разом чи поодинці.

Але давайте розберемося:

Не для кого не є секретом те, що основна частина доходів мера і його команди складається з віджимних грошів від підприємців. Саме задля розвитку торгівлі мер іде на все. Збільшення торгових точок прямо-пропорційно відбивається на його статках в позитивному сальдо.

Саме заради цієї статті доходів мер Іванов впродовж 25 років свого царювання буквально перетворив гарне й процвітаюче місто в якусь глуху дірку, де міська архітектура щільно схована за безкінечними ларьками, генделиками, кіосками, крамничками тощо…

Так, прокурора Галактіонова зрозуміти не важко, як, власне, і будь-якого підприємця. Перший має забезпечити закон і порядок, другі — мати місце, аби торгувати й годувати власні родини.

Мер Іванов, даючи тисячі дозволів на перетворення вулиць Леніна, Кілініна, 50 років Жовтня, 8-го березня, Самборського, Бочковича, Комсомольської, Сільскогосподарської, проспектів Котовского і Перемоги — в базар про тікі дрібниці, як естетичний вигляд чи зручності пішоходів або доступ спецтранспорта — не задумувався, мабуть немає чим. Для нього головним пріоритетом залишалися живі й швидкі гроші. А там хоч гори воно вогнем.

Зрозуміти зухвалість головного чиновника міста також можна. Всі ці 25 років він утримувався в своєму кріслі не лише за свою справжню вдачу зуміти освітити місто та налагодити роботу комунальників (це без іронії), але й за те, що він особисто впорувався з завданням обласної влади збагачувати їх.

Безмежні відкати, афери, беспредєл з торгівлею (в тому числі й відверта мафія на базарі) сходила йому з рук лише за те, що він повністю виконував програму по збиранню грошей на общак Партії регіонів і сім”ї.

І тут вже виникає інше питання, а чому так довго мовчав прокурор Галактіонов? Чи може до недавнього часу молодого ізмаїльського хлопця в прокурорських погонах влаштовував і відсоток, який він отримував за те, що його підлеглі не помічали того, що робиться у місті, а тут раптом перекрили краник? А може прокурору остогидло сидіти й дивитись, як відверто недалекі рагулі з мерії дерибанять місто, при тому, що йому — розумному й хитрому дістаються лише недоїдки з мерського столу? Скоріше за все саме так.

Бо тут слід нагадати, що прокурору Галактіонову було не западло отримувати від Іванова та Войцеховської хібарку з власним входом в колишньому гуртожитку цукрового заводу. Не западло йому було отримувать бесплатну рабську силу, яку йому для облаштування житла надавав керівник ДОСААФа… Не западло було отримувати власний шмат від дерібана майна Міністерства оборони (військового містечка) тощо.

Тут ми бачимо, що прокурор Галактіонов не такий вже й д”Артаньян на фоні підорасів. Просто ще один гвинтик у великому механізмі котовської корупції.

Таке ж можна довго говорити про новоявлену “третю силу” в стані котовських хапуг і аферистів. Це нова компанія божевільних та махінаторів під проводом Понепалюків. Ці люди, які відтяли у нас з вами Палац Культури під заправку в центрі міста, Кондитерський цех і громадськхарч під свій колгоспний барчик та крамнички — починають дістанціюватися від підорасів с заявами “Ми були на Майдані!”, “Ми за майдан!”… Брехня! Саме ці люди не лише саджали в крісло мера пана Іванова, але й весь цей час новоявлені опозиціонери почували себе більш-ніж як у шоколаді. І добре їм було і за Ригів і за Кучми. Чого ж не зробиш, аби люстрація не зачепила… Але Бог усе бачить і люстрація все одно відбудеться!

Тіньова мерія Котовська заявляє: жодному корупціонеру не вдасться уникнути люстрації! Хто б яким гаслом не прикривався, хто б не вдавав зараз, після перемоги себе за патріота… Мі і всі містяни про вас все знають!

Але, як же вирішити питання в інтересах всієї громади? Бо залишати все в такому стані не можна і це очевидно. По-перше, міська влада має знайти інвесторів для будівництва торговельних центрів, де можна було б розмістити компактно всіх підприємців. По-друге, очевидно, що котовський міський ринок не може вмістити в себі всіх охочих торувати. Задля цього пропонуємо знову винести авторинок в район м»ясокомбінату, а звільнену частину віддати під торговельний майданчик. І по-третє — ввести мораторій в місті на розміщення нових малих торговельних об»єктів. Такої ситуації, як в Котовську немає в жодному місті України. Місто не може представляти собою суцільний базар. Чому міська влада не потурбувалася, аби розміщати торговельні об»єкти зокрема на «хитрому» базарчику на Черемушках, або такому ж, на розі Самборського й Клари Цеткін?

Старперы котовской власти объявили войну прокурору

Еще в 2012 году на должность Котовского межрайонного прокурора назначен приказом сверху Алексей Галактионов. Назначение состоялось без «согласования» бессменного, уже более 25 лет на должности, мэра Котовска Анатолия Иванова.

Дружбы между мэром — многолетним правителем города и начинающим молодым прокурором не состоялось.

Освоившись на новом месте, прокурор понял, что все теневые деньги идут непосредственно через мэрию, а что случайно «упадет со стола мэра» это прокурорское.

Естественно такое состояние не удовлетворяло амбициозного карьериста – прокурора.

Началась тихая война «киевских крыш». Со стороны прокурора известный Александр Калифицкий, теперь бывший начальник следственного управления Генеральной прокуратуры Украины и теперь находящийся в розыске, так как вел дело Юлии Тимошенко.

Со стороны мэра Котовска Анатолия Иванова, его бывшие партийные соратники советских времен, не то Сергей Гриневецкий или другие «официальные» лица.

Прокурор со свои напором потихоньку отвоевывал «кусок мэрского пирога».

Так в 2013 году под давлением Котовской прокуратуры было «отжато» находящее в коммунальной собственности здание по проспекту Котовского в центре города Котовска, на первом этаже которого находились кабинеты исполкома, а на втором прокуратуры.

Теперь по решению сессии Котовского горсовета все здание было передано Котовской прокуратуре. Прокурор провел ремонт здания и размести на двух этажах прокурорских работников.

Ситуация кардинально изменилась в 2014 году после назначения нового прокурора Одесской области А.А.Приза. В настоящее время на должность зам. прокурора области планируется давнишний котовский друг мэра Анатолия Иванова.

Итак, со сменой власти, мэр Котовска Анатолий Иванов делает выпад в сторону прокурора.

Через подконтрольных депутатов котовского горсовета выносит на рассмотрение проект решения по возврату здания прокуратуры в собственность города.

В ответ, сотрудничая с криминальными лицами именующими себя «Патриоты Котовска» один из них по просьбе прокурора Галактионова пишет заявление о незаконном размещении мафовов на подездных улицах центрального рынка. Действительно мафы были построены другом-бизнесменом мэра Котовска и расположены на проезжей части.

Что до сегодня не видел начальник милиции, под окнами которого эти мафы, ни начальник ГАИ каждый день проезжающий мимо них, ни прокурор Галактионов.

И тут началось. Мэрский друг-бизнесмен, депутаты-собственники незаконных мафов помчались к новому областному прокурору, тот срочным образом присылает проверки.

И как вы догадались проверка это котовский друг мэра Михаил Черный.

Приехав в Котовск, он сразу же побежал на доклад к мэру Иванову, где провел около часа, а потом посетил и прокурора Галактионова.

На этом история не заканчивается и как говориться продолжения ждем в ближайшее время.

От Теневой мэрии Котовска отметим, что этот конфликт был ожидаем еще давно. Смысл в том, что прокурор Галактионов уж очень много сделал для мэра Иванова, покрывая все аферы котовского горсовета. Так, именно в период прокурорства Галактионова в Котовске исчез лунапарк на поселке сахарного завода, продолжился дерибан мясокомбината, принадлежащего семье Иванова, дерибан военного городка… Именно Галактионов прикрыл зад Иванову, когда была вскрыта крупная афера на котовском рынке. За это Иванов руками Войцеховской сделал нехилую хибарку для прокурора на поселке сахзавода. И вот теперь дружба лопнула. На чьей стороне Теневая мэрия? Да на стороне правды. А правда заключается в том, что бригада Иванова-Понепалюк явно слабее в этой схватке с Галактионовым. И следует ожидать вскоре новых и интересных дел. А Галактионов? Ну переведут его так же, как и назначили. И заметет новая метла по-новому. Вот только схем коррупционных в Котовске больше не будет. Так что мы на стороне закона.

Интернационал котовских рагулей

Не так давно, в самом начале 90-х, музыкальную тусовку Москвы потрясла новость: лидер Гражданской обороны Егор Летов созвал непривычный для уха тогда еще советского человека проект «Егор и Опизденевшие». Это потом уже были «Сектор газа», «Мальчишник», «Хуй забей!» и «Красная плесень». Но тогда, такого откровенного хамства никто не ожидал. Действительно, опизденевшие — говорили о них гомосоветикусы-моралисты, тайком в плеерах слушая правду жизни.

Вот хочется в этот творческий понедельник немного расслабиться.

Представляем себе человека на мопеде, в фуражке прапорщика, наворачивающего круги вокруг фонтанчика с ажурными амурчиками, с раскладкой никому не нужных железяк с авторынка в авоське…. Такой себе собирательный образ действительно опизденевшего рагуля…

И тут включаем «Иван Говнов» от еще одного опизденевшего. И понимаем, что все эти рагульские черти — это и есть Иваны Говновы, только в худшем из образов. Да и образ такой они взрастили себе сами. Кто же им виноват, что они такие опизденевшие да убогие?




 

Котовську — вулицю Новодворської!

Днями в Росії пішла з житя людина, яку називали совістю Росії — Валерія Новодворська.

Багаторічний дисидент любила Україну набагато більше багатьох із тих, хто називає себе українськими патріотами. З хворими ногами вона долала кілометри маршу на підтримку України і Євромайдану. У неї, москвички, в квартирі висів портрет Степана Бандери, а Богу молилася Новодворська в московському храмі Української автокефальної православної церкви.

Тіньова мерія Котовська закликає міську владу на найближчій сесії міськради винести питання про перейменування вулиці Калініна на честь Валерії Новодворської.

Ми рішуче закликаємо владу Котовська позбавлятися від назв вулиць, де увіковічені імена україножерів, бо прикладів людей високого духу — предостатньо!

Спочивайте з Богом, Валеріє Ільківно! Без вас Росія залишилася без совісті.

Резонансна справа замаху на журналіста перетворюється на «висяк»!

В ніч на 12 травня, близько 12 години люди у камуфляжі та балаклавах проникли у мою квартиру та намагалися мене, журналіста Сергія Левитаненка, вбити.

Коли їм це не вдалося, вони поцупили 4 флешки, жорсткий диск комп’ютера, та мій мобільний телефон.

Потім підпалили мою квартиру, аби знищити ті носії інформації, які не встигли знайти. Часу в них було обмаль, я міг добігти до мобільного і викликати міліцію. Одна частина невідбувшихся вбивць переслідувала мене, а друга, тим часом, робила обшук у квартирі.

У міліції завели дві кримінальні справи. Перша по нанесенню мені тілесних ушкоджень, друга — по підпалу квартири.

З тих пір, як ці справи були відкриті, минуло вже два місяці.

Я свідомо нічого не писав про роботу котовських міліціянтів. Ніколи, і в цьому випадку тим більш.

Бо знаю, що наряду з людьми нечесними у Котовському райвідділку працює багато чесних хлопців і дівчат. Я не хотів, аби вони потрапили під одну гребінку. Я давав цим хлопцям та дівчатам шанс довести свою чесність та професійність.

До того ж розраховував, що ті зірки, які можуть впасти на їхні погони у разі розкриття резонансної справи, переважать для них той тиск, що на них чиниться та інші спокуси.

І ось нещодавно, із своїх джерел у відділку, я взнав, що міліціянти вважають справу занадто складною для розкриття, майже не дають їй шансів на успіх.

Тобто це буде черговий «висяк»! Який, коли резонанс зійде, тихенько поховають.

Як зробили з усіма іншими кримінальними справами, пов’язаними з моєю журналістською діяльністю!

Нагадаю, що у липні 2013 року депутат-регіонал Наталія Войцеховська погрожувала мені вбивством. По моїй заяві було відкрите кримінальне провадження. Ніяких слідчих дій не проводилося, слідчий навіть не побував на місці події. Обмежився поясненнями депутата-регіонала Войцеховської та депутата-регіонала Плахотного, і закрив справу на початку вересня 2013 року.

Про що мені довго не повідомляли. Офіційне повідомлення я отримав лише у березні на прийомі у зама по слідству обласного управління МВС.

Суд у депутата-регіонала Войцеховської я виграв. Суд вирішив, що гідності депутатки-регіоналки я не ображав, а, відповідно, говорив правду.

Справу не поновлено, хоча я міліціянтів до цього закликав.

У лютому 2014 року на мене напали «тітушки»з числа колишніх міліціянтів, коли я знімав від’їзд котовських міліціянтів на Антимайдан. Відео зафіксувало напад, до того ж він відбувався на очах начальника слідства Сергія Чепіля.

Слідчий Мораренко, після того як прийняв заяву, не знайшов змоги зі мною жодного разу зустрітися. Хоча я неодноразово телефонував йому й пропонував допомогу. Він просто тихенько закрив цю справу, знову ж таки не повідомивши мене ані офіційно, ані неофіційно.

Вже коли справа була закрита, він мені розповідав, що слідчі дії ведуться і ми обов’язково зустрінемося, аби їх форсувати.

4 квітня 2014 року на мене, журналіста Сергія Левитаненка, напали 70 депутатів-регіоналів. Там були депутати районної та міськради, голови селищних рад району. Мене побили, намагалися знищити мою відеокамеру. Було заведене кримінальне провадження по моїй заяві. Усі відео та фото докази я надав слідству. Ну куди вже більше! Що ще потрібно, аби довести справу до суду?

Більше по справі я зі слідчим не спілкувався, хоча ми неодноразово домовлялися про зустріччю. Але вона, не за моєї вини, постійно переносилася. Й так і не відбулася.

У якому стані знаходиться справа — я не знаю.

І ось фінал! Напад на мене у моїй квартирі із намаганням вбити!

Може він стався тому, що усі попередні справи закривалися, і нападники відчували, що лишаться безкарними?!!!

Я завжди казав, котовським міліціянтам, що не можна бити та вбивати журналістів, що не можна зривати погони з міліціонерів! Це має каратися!

Бо ми робимо одну справу: захищаємо громадянське суспільство! Вони у межах своїх повноважень, журналісти своїм чином!

Ми й ви — на захисті справедливості!

Але коли я взнав, що справи по нанесенню мені тілесних ушкоджень та підпалу мого житла ризикують перетворитися на «висяки», я вважаю за доцільне проінформувати суспільство, чому ці справи розкрити дуже легко, і які докладаються зусилля з боку деяких правоохоронців, аби ці справи поховати!

Перше, я отримав інформацію, що на пожежників чиниться тиск, аби вони дали невигідне для мене висновки експертизи. Хочуть усе банально звести до самозапалення через замикання електропроводки.

Але електропроводка після пожежі працює і в мене є висновки кваліфікованих електриків, що замикання не було.

Також слідчі можуть прийти у мою квартиру і побачити на підлозі два осередки запалення. Перший у районі дивану, де лежали мої судові документи та документи по журналістських розслідуваннях, які я вів. Другий у районі письмового столу, якраз де стояв системний блок комп’ютера.

Швидше за усе були кинуті дві пляшки з «коктейлями Молотова». Автор, який провів три місяці на Євромайдані знає цю субстанцію попелу, я звернув на це увагу коли прибирав згоріле.

Також хочу звернути увагу, що напад відбувся приблизно о 12 ночі. Багато мешканців нашого мікрорайону й мого будинку ще не спали. Й не помітити 7 чи 8 людей у камуфляжній формі вони просто не могли, як і ті дві машини на яких вони під’їхали.

Під час моєї бійки з нападниками стояв гучний галас. Багато хто міг звернути на це увагу й побачити людей у дворі біля під’їзду.А частина нападників стояла там. Частина в освітленому під’їзді.

Я живу у 40-тисячному місті. Тут приховати щось подібне у якому брала участь така кількість людей — просто не можливо! Це ж не мегаполіс! Не Київ, не Одеса!

Чи можна приховати тільки від міліції? Яка має своїх агентів в усіх прошарках містян, тому числі і серед кримінальників, і серед місцевих сепаратистів! Що вони теж нічого не чули?

Мій викрадений телефон працював після викрадення ще 18 годин! Невже неможливо було встановити його місцезнаходження?

Невже не можна встановити з яких телефонів і на які були здійснені дзвінки в цей час в районі мого під’їзду та моєї квартири? А вони були, бо серед нападників був переполох, і вони мали телефонувати «старшим товаришам».

Ці люди прийшли двома групками, від своїх машин, що залишилися трохи на віддалі, після цього вони тікали до них — невже їх ніхто не бачив?

А відомий у місті «бусик» неподалік бачили декотрі люди. Тільки вони ніколи не підуть свідчити у міліцію, бо не вірять їй! Бо це четверта справа нападу на журналіста Сергія Левитаненка, і при попередні благополучно поховані!

Спочатку я думав, що підпал — то помста мені за мою журналістську діяльність, а потім зрозумів: хотіли знищити ту інформацію, що не встигли знайти.

Нападники думали, що я сплю. Хотіли мене катувати, «зняти» інформацію, а потім вбити. Бо я міг не впізнати виконавців у камуфляжі та балаклавах, але організатора, не виконавцям ж проводити допит!, я не міг би не впізнати!

Тепер я впевнений, що балаклави були одягнені не для приховування зовнішності, а були елементом залякування! Мене все-одно мали вбити, навіщо ж тоді приховувати зовнішність?

І я, дійсно, спав, прокинувся, коли побачив нападника на підвіконні! Але ж, панове міліціянти, хтось «навів» їх, доклавши, що у моїй квартирі вже дві години немає рухів і що вікно відчинене! Невже так важко, хоча б окреслити коло можливих «наводчиків» та попрацювати по них?

У кав’ярнях люди відверто називають виконавців нападу на мене, кажуть, що одного з них вже «закатали у асфальт».

Так само називають організаторів. Усі знають, а міліція не знає і доказів знайти не може!

От я й думаю, що це — непрофесіоналізм, чи тиск котовських «сильних світа цього» переважив бажання заробити дивіденди на розкритті резонансної справи перед «справжнім міліціонером і генералом» який очолює обласну міліцію?

Генерали приходять і уходять, а з бандитами жити?

Так тоді наше місто, в якому ростуть ваші діти, ніколи не зміниться! І атмосфера страху, терору й безкарності пануватиме в ньому вічно!

Думаєте, вбережете ваших дітей за власними широким спинами, а інші хай самі викручуються?

Також я розчарований місцевим котовським осередком СБУ! Я впевнений, що вони багато знають по цій справі, якщо не усе!, але допомогти міліції не хочуть.

Я завжди вважав СБУ — найпатріотичнішою спецслужбою країни. Зараз я бачу, що їхні  корпоративні інтереси переважають служінню країні. Вони просто рятують честь мундиру, оскільки у нападі на мене був задіяний один з їхніх агентів, чи співробітників, хто їх там розбере!

Але ж ця людина підставила вас!

Замах на журналіста-патріота не такий важливий, як рятування пройдисвіта?!

На мої звернення до СБУ вони відбуваються формальними відмовами.

До того ж певні працівники поширюють про мене по місту різні плітки, не знаю за власною ініціативою, чи по прямій вказівці.

Я не думаю, що котовській міліції, при бажанні, важко розкрити цю справу, трохи винахідливості й усе! Ну й сміливості і політичної волі!

Для мене принципово, аби ця справа була розкрита! А не стала черговим «висяком»! Аби у нашому місті трохи зрушило!

Сергій Левитаненко

Обозреватель

http://obozrevatel.com/author-column/30971-rezonansna-sprava-zamahu-na-zhurnalista-peretvoryuetsya-na-visyak.htm

Чому Котовськ не хоче позбавитись рагульських тенет?

Багато тих наших земляків, у яких ще не атрофувався мозок питають, а чому ми досі живемо в совку і жодним чином не будуємо навколо себе свою державу? Чому, попри всі бурхливі події в нашій країні — ми так собі і сидимо в крайній хаті та тішимося з того, як у сосіда горить стріха?

Відповідь проста: на сьогоднішній день багато хто з нас, опиняючись перед вибором, чи стати гайдамакою, чи залишитись свинею у звичному болоті — обирає останнє.


Здавалося б, не так давно, ще наші дідусі чи навіть наші батьки разом будували собі хати, допомагали один одному, співчували чужому горю та раділи чужому щастю. Але совок зробив свою справу.

Солідарне суспільство ніколи собі не дозволить терпіти й бути рабами. “Свій до свого по своє!” — це гасло Степана Бандери та життєвий принцип воїнів-лицарів УПА дозволили нашим партизанам протриматися в боротьбі з совєтами до початку 60-х років, тобто майже 15 років після закінчення війни. Секрет такого успіху — повна підтримка населенням своїх.

Насправді — це найкраща риса українців допомагати своїм у важку годину. Саме це принесло наснагу Іванові Гонті під час Коліївщини, Богданові Хмельницькому у визвольних змаганнях, УПА чи на всіх Майданах.


Щоправда, мусимо ще зважати на надмірну толерантність українців. Через те, що ми завжди давали змогу жити посеред нас зрадникам програв Іван Мазепа, Нестор Махно та Симон Петлюра, врешті — переміг, хоч і не на довго, Янукович.

Саме тому, що ми віримо у всепереможність добра — не помічаємо, що посеред нас не лише Христос, який береже наш народ тисячоліттями від диявола, а й виростають чорти, типу таких, які зараз зраджують своїм пращурам на Донбасі і вбивають кращих серед нас — захисників Вітчизни.

Здавалося, б в такий момент ми мали б згуртуватися в допомозі нашій владі очистити нашу землю від ворога, але все це дуже патетично.

Погляньмо в наше місто. Чи багато серед нас таких, хто всім своїм серцем, всією своєю душею вболюває за наш народ і нашу землю? Десятки людей, чи може одиниці? А що ж робить решта? Решті все одно… Решта не відчуває власної крові, не хоче навіть і думати про те, щоб зробити особисто для перемоги добра над злом, як звільнити світ від Гітлера 21 століття.


Ну скільки в наших подвір’ях, чи на наших балконах прапорів? Шкода грошей, чи все ж таки не відчуваємо власний зв’язок з землею, яку топчемо й яка нас годує?

У вас немає гідних провідників? Неправда! У вас просто немає віри в перемогу. Ви — свині, які тільки но чекають, коли ваш новий господар навалить вам повне стойло недоїдків, аби за деякий час вас зарізати і вже вашими залишками годувати нових свиней. Мабуть недарма багатьох українців поляки називали pies krwi — собача кров, а москалі — телятами. Та тому що ви самі хотіли бути покірним телятком, послужливим песиком, або просто свинею, яка там де їсть там і сере, байдуже чекаючи на свою смерть.


Не москалі, а ви ненавиділи все життя бандерівців, бо ті покладали свої життя на Україну, це ви глузували з голодомору тільки тому, що так хотіли ваші “старші брати”, а не тому, що через голод ваші родичі пухли по всій Україні… Це ви ненавиділи петлюрівців, бо ті не хотіли віддавати вашу землю і віру на потуру сатаністам-комунякам. Ви зневажали рухманів та західняків, які принесли вашим дітям шанс у вигляді Незалежності. Врешті — це ви зі слиною захищали крадені у вас золоті батони й унітази Януковича і ненавиділи Майдани, бо там сучасні козаки з гайдамаками гинули за те, щоби українці зі свиней знову навернулися б в козаки.


Пам”ятаєте у Шевченка: Один козак на мільйон свинопасів? Так ось тепер — один свинопас на мільйон свиней і ні як інакше. Деградація досягла апогею. І не за умов радянської окупації, а зараз, маючи за плечима два десятки з гаком років власної незалежності.

Так, і в нашому місті живуть козаки-гайдамаки, ідеалісти, які впевнені в тому, що вони на правильному шляху. Їх б”ють, їм палять квартири, проти них організовують травлю, але вони змагаються. Змагаються за всіх нас разом і за кожного з нас.

Так робив Роман Шухевич, якого кілька поколінь бандерівців вважали останнім гайдамакою. Так робили Лук”яненко з Чорноволом, Анатолій Лупиніс і Джохар Дудаєв.


Але що вам з того, поки ви в оборі чекаєте власної смерті, щоби знову догодити своїм господарам.

В історії нашої цивілізації було багато прикладів того, як невеличкі групи лицарів-ідеалістів руйнували цілі імперії. Христос зміг проповіддю й подвигом зруйнувати фарисейський світ єврейської цивілізації і Римську імперію. Святослав зміг силою зруйнувати Хазарьский каганат. Мартін Лютер Кінг переміг американський расизм. Генерал де-Голь переміг Гітлера. Папа Іван Павло ІІ — Радянський Союз…

Ми маємо не наслідувати чин Жани д”Арк або Робесп”єра, ми маємо йти власним шляхом, аби перемогти зло.

Але погодьтеся, свині не роблять історію. Історію роблять лицарі! Вибирайте зараз, ви на війну чи у зрадники за ради нового мопеда чи нового місця в стойлі?